Лікування кератоконусу

Головною причиною дистрофії та деформації рогівки є біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини. Форма та щільність рогівки підтримуються тонкими колагеновими волокнами, які у свою чергу захищаються антиоксидантами. Якщо активність антиоксидантів порушується, спостерігається зниження синтезу колагену. Поступово він послаблюється та еластичність рогівкового шару знижується. В результаті рогівка розтягується, випинається і набуває конусоподібної форми. Крім того, вона стає більш крихкою та чутливою до механічних впливів.

Що може вплинути на розвиток захворювання:

• генетична схильність;
• вплив УФ-променів;
• регулярний механічний вплив (часті інтенсивні потирання очей, погано підібрані контактні лінзи тощо);
• травми ока, ушкодження рогівкового шару;
• ендокринні захворювання;
• забруднена екологія;
• хронічні очні та загальні захворювання (астма, надниркова недостатність, поліноз, підвищений внутрішньоочний тиск тощо);
• генетичні аномалії.

Згідно зі статистикою, кератоконус є однією з рідкісних патологій — його діагностують одному із 1000 пацієнтів. При цьому в 9 із 10 випадків хвороба виявляється ще в дитинстві.

Найчастіше захворювання починається у підлітковому віці, поступово впливаючи на зір людини. Найпоширенішими симптомами, за якими можна розпізнати хворобу, є:

• двоїння, помутніння, спотворення та розмазування зображення;
• складність у підборі окулярів — неможливо в якийсь момент підібрати оптику, яка б коригувала зір;
• при погляді на яскраві вогні, людина бачить ореоли навколо них;
• підвищена чутливість до яскравого світла та відблисків.

Оскільки захворювання може розвиватися з раннього дитинства, розпізнати його у дітей можна придивившись до поведінки дитини. Приводом звернутися до окуліста будуть такі «дзвіночки»:

• зниження успішності у школі;
• дитині складно зосередитися та утримувати увагу;
• під час читання дитина підносить книгу надто близько до очей;
• дитина часто мружиться;
• очі сльозяться і червоніють без видимих подразників;
• часті головні болі;
• скарги на розпливчасте зображення.

У випадку, якщо ви помітили щось з перерахованого вище, рекомендуємо негайно звернутися до офтальмолога.

Якщо для початкової стадії кератоконуса характерна невелика розмитість, то з розвитком захворювання зір починає істотно погіршуватися. Згодом втрачається гострота зору, причому незалежно від дистанції, і нічна видимість гірша за денну. Іноді кератоконус прогресує на різних очах по-різному, і одне око може бачити гірше за інше. На пізніших стадіях починають виявлятися світлобоязнь та почуття постійної втоми очей.

Для опису тяжкості кератоконуса використовується система класифікації ABCD. Система заснована на чотирьох факторах:

А (Anterior corneal curvature) — передній радіус кривизни рогівки. Оцінка ґрунтується на максимальному значенні кератометрії (К), виміряному в діоптріях (D). Оцінка виглядає так:

• стадія 1 — К
• стадія 2 — К між 48 і 53 D;
• стадія 3 — К між 53 і 58 D;
• стадія 4 — К > 58 D.

B (Back elevation) – задня висота рогівки. Оцінка проводиться в мікронах, і виглядає так:

• стадія 1 — висота
• стадія 2 — висота від 25 до 50 мкм;
• стадія 3 — висота > 50 мкм.

C (Corneal thickness at the thinnest point) — товщина рогівки у найменш товстому місці, яка вимірюється за допомогою пахіметрії рогівки. Оцінка проводиться в мікронах, і виглядає так:

• стадія 1 — товщина > 500 мкм;
• стадія 2 — товщина від 400 до 500 мкм;
• стадія 3 — товщина

D (Degree of astigmatism) – ступінь астигматизму. Цей фактор враховує максимально скориговану гостроту зору (МКГЗ) та наявність рубців на рогівці. Оцінка виглядає так:

• стадія 1 — МКГЗ > 20/30, рубців немає;
• стадія 2 — МКГЗ від 20/40 до 20/100, легке рубцювання;
• стадія 3 — МКГЗ

Загалом тяжкість кератоконуса визначається вищою стадією, досягнутою в будь-якій з чотирьох категорій, і оцінюється за шкалою від 1 до 4:

1. ступінь (легкий);
2. ступінь (помірний);
3. ступінь (важкий);
4. ступінь (просунутий).

Чим раніше буде поставлено діагноз, тим менше негативних наслідків для зору. Але навіть за сучасного рівня розвитку медицини, виявлення цього захворювання — завдання нелегке.

Постановка попереднього діагнозу здійснюється офтальмологом на основі:

• скарг пацієнта;
• клінічних ознак;
• анамнестичні дані.

Остаточний діагноз можна встановити тільки після проведення додаткових досліджень з використанням спеціалізованого обладнання.

На пізніх стадіях захворювання його можна виявити за допомогою найпростішого приладу офтальмологічного-щілинної лампи. Точніше обстеження проводять за допомогою сучасного комп'ютерного обладнання, яке становить топографічну карту рогівки. Так фахівець має можливість оцінити її нерівності, і скласти оптимальний план лікування та контролювати його ефективність.

Лікування цього захворювання зводиться до спроб призупинити прогресування кератоконуса та прагнення відновити форму та щільність рогівкового шару. На сьогодні існує низка методик, що дозволяють вирішувати ці завдання досить успішно. Вибір методу залежить від стадії захворювання та фізіологічних показників пацієнта.

На першій стадії захворювання для корекції невеликого астигматизму використовують окуляри. За більш розвиненою формою лікар може призначити контактні лінзи. При кератоконусі вони ефективніші для корекції зору, оскільки сльозна рідина, що заповнює простір між рогівкою та лінзою, дозволяє світлу більш рівномірно переломлюватися.

Лінзи, які можна використовувати при такому діагнозі, бувають різних типів:

• м'які;
• жорсткі;
• гібридні (з твердим центром та м'якою облямівкою);
• склеральні, та ін.

Підбір лінз здійснює офтальмолог.

Крос-лінкінг — це відносно новий та ефективний метод лікування, який дозволяє зміцнити рогівку, посилити міжколагенні зв'язки та стабілізувати зір. У деяких випадках, наприклад, у поєднанні з фототерапевтичною кератектомією (PTK), навіть вдається його покращити. Лікування відбувається на біохімічному рівні. Сама процедура проводиться амбулаторно і полягає в наступному:

Рибофлавін (вітамін В2) у вигляді крапель закапується в око, після чого на нього впливають ультрафіолетовим опроміненням у довгохвильовому діапазоні (УФ-А), для чого використовують спеціальну лампу. Ця процедура стимулює утворення вільних радикалів усередині рогівки. В результаті утворюються хімічні крос-зв'язки («перехрещувані зв'язки») між волокнами білка, які ніби «зшивають» їх між собою. Кінцевим результатом є ущільнення рогівки, уповільнення процесу дегенерації рогівки та стабілізація зорових функцій.

Крос-лінкінг використовується не тільки при кератоконусі. Ця процедура ефективна також для лікування:

• виразок рогівкового шару, які довго не гояться (у тому числі інфекційних);
• хронічні дегенеративні захворювання рогівки;
• пеллюцидної крайової дегенерації рогівки (кератоторуса);
• ектатичних ускладнень після кератотомії та лазерної корекції зору.

Незважаючи на те, що крос-лінкінг добре переноситься пацієнтами, цю процедуру виконують за суворими показаннями, і не призначають у таких випадках:

• занадто тонкий рогівковий шар;
• активна фаза гепатиту А, В, С;
• активні захворювання поверхні ока та придатків (гострий кон'юнктивіт, блефарит, тощо);
• помутніння рогівки або утворення рубців.

Також процедура крос-лінкінгу не виконується або виконується з максимальною обережністю у разі аутоімунних захворювань.

Лазерне лікування також можна використовувати для лікування кератоконуса. Така процедура допомагає покращити аберацію (спотворення) рогівки та знизити чутливість очей до контактних лінз.

На сьогодні немає препаратів з доведеною ефективністю, які могли б повністю вилікувати пацієнта від кератоконуса. Але лікарі можуть порекомендувати деякі препарати, які здатні блокувати неприємні симптоми, призупинити прогресування захворювання та на якийсь час покращити стан пацієнта.